ЦІКАВЕ ПРО МИКОЛУ ГОГОЛЯ

1 квітня 1809 року народився видатний письменник Микола Васильович Гоголь. В експертних опитуваннях його ім’я ставиться поруч із іменами Шекспіра, Сервантеса, Данте. Довкола життя і творчості Гоголя і донині схрещуються списи і народжуються найрізноманітніші версії… Життя Миколи Васильовича оповите таємницями, парадоксами, суперечностями..

Гоголь уперше в українській історіографії заговорив про державну незалежність України. У статті "Роздуми Мазепи" Микола Гоголь чи не вперше в українській історіографії нагадує нам про тисячолітню історію нашого народу.

Гоголь одним з перших мав намір створити концептуальну історію України, передовсім про Запорозьку січ, героїчні звитяги козацтва. Його унікальність як історика полягала в тому, що він мав хист розповідати про історичні події в образах простої людини, нібито сучасника тих далеких подій. У творах Гоголя козаччина вперше постає не в міфах і легендах, а у такій інтерпретації, яка сприймається як наближена реальність.

Філологічний аналіз гоголівських текстів може досить яскраво довести, що навіть пишучи російською, Гоголь використовує лінгвістичні конструкції, притаманні саме українській, а не російській мові. Також і через це більшість російських критиків не сприйняли його як свого, зреагувавши на "Ревізора" і "Мертвих душ" як на твори, ворожі Росії.

Свій містичний твір — повість «Вій» — письменник називав народним переказом, в той час як жоден з літературознавців, істориків, фольклористів жодного разу ніде не змогли знайти жодних згадок, хоча б віддалено нагадували сюжет «Вія». Дослідники говорять, що, можливо, ім’я «Вій» вийшло в результаті з’єднання імені господаря пекла «Нія» (божества української міфології) і слова «вія», в перекладі з української означає «віко».

Джерелом сюжету п’єси «Ревізор» був реальний випадок в одному з міст Новгородської губернії, про який Гоголю розповів Пушкін. Пушкін також запропонував Гоголю сюжет «Мертвих душ».

Історія рідної України була для нього одним з найулюбленіших досліджень і захоплень. Саме ці дослідження підштовхнули його на написання епічної повісті «Тарас Бульба». Вона була вперше опублікована в збірці «Миргород» у 1835 році один примірник цього журналу Гоголь особисто вручив в руки панові Уварову — міністру народної освіти, для того, щоб той підніс його імператору Миколі I.

Письменник у своєму заповіті за 7 років до смерті попереджав, щоб тіло його поховали тільки у випадку явних ознак розкладу. Це потім стало причиною численних містичних припущень, що в дійсності письменника поховали в стані летаргічного сну. Подейкують, що при перепохованні, в 1931 році, в його труні був виявлений скелет з повернутим набік черепом.

За спогадами сучасників Гоголя, до власної смерті письменник ставився спокійно, ніби був готовий до неї. Серед причин, які призвели до його передчасної кончини у віці майже 43 років, крім інших причин, називають добровільне позбавлення себе їжі.

Опис майна Гоголя показав, що після нього залишилося особистих речей на суму 43 рубля 88 копійок. Його речі були обносками і говорили про повну байдужість письменника до свого зовнішнього вигляду в останні місяці його життя.